-а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, відлучи́тися, -учу́ся, -у́чишся, доконаний вид 1) Виходити, виїжджати з якого-небудь місця на певний час. 2) від кого – чого, рідко. Покидати, залишати. 3) тільки недоконаний вид Пас. до відлучати.
= відлучитися (іти, їхати кудись, залишаючи кого / що-н. на відносно нетривалий час), відходити, відійти
= відлучитися to absent oneself; to leave, to go away
= відлучи́тися 1) отлучаться, отлучиться 2) отделяться, отделиться; отлучаться, отлучиться 3) (несоверш.) отлучаться; отделяться; отниматься от груди, отлучаться (от груди)