-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до занепокоїти. 2) у значенні прикметника Який виражає неспокій, тривогу; неспокійний.
(який перебуває у стані душевного неспокою), неспокійний, схвильований, стурбований, знервований, нервовий, стривожений, розтривожений, розбурканий, розтурбований; роз'ятрений (перев. зі сл. "душа", "серце" й под.) — Пор. збуджений
anxious (about, for), worried; uneasy; alarmed
обеспокоенный; встревоженный; озабоченный