-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збудити. 2) у значенні прикметника Який перебуває в стані нервового піднесення; неспокійний, схвильований. || Який перебуває в стані підвищеної активності, інтенсивної дії. || Який виражає збудження (у 2 значенні).
астр.; техн.; физ. возбуждённый
прикм. (який перебуває у стані нервового піднесення, напруження), схвильований, розхвильований, розпалений, розгарячений, наелектризований, сп'янілий (від чого), п'яний (від чого), хмільний (від чого); розбурханий, розбурканий, порушений (перев. про натовп і под.) — Пор. безтямний, занепокоєний
excited збуджений стан фіз. — excited state
1) возбуждённый; вызванный, пробуждённый; разбуженный; одушевлённый; взволнованный; разгорячённый; взвинченный; (бодрый, энергичный) оживлённый 2) разбуженный; пробуждённый