1. Який став звичкою, увійшов у звичку. 2. Який не має нічого нового. 3. Постійний, повсякденний. 4. Який звик, пристосувався до чогось.
-а, -е. 1) Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. || До якого привчився, звик хто-небудь. 2) Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь. 3) Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний. || Характерний, типовий для кого-небудь. 4) Який звик, пристосувався до чого-небудь. || Який набув у чомусь певних навичок, привчився до чого-небудь.
I (який став чиєюсь звичкою, узвичаївся), звичайний, звиклий, звісний II ▶ див. постійний
habitual, usual, customary
привычный; (всегдашний, не новый) обычный; (бывавший прежде) бывалый