-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, мину́ти, -ну́, -не́ш, доконаний вид 1) перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь; поминати, проминати. || тільки 3 ос., перех. Пролягати, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). || тільки недоконаний вид, 3 ос., без додатка. Проноситись у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду. 2) перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обминати). || переносне значення, перев. із запереч. част. не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. || переносне значення Залишати поза увагою; пропускати. || переносне значення Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). || тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). Не минати нагоди. 3) тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). || безос. || Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). || переносне значення Проходити безслідно, без наслідків (перев. поганих); безкарно. || безос. Не минати марно. 4) тільки недоконаний вид, неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відтинок часу). || безос. 5) неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). || безос.
техн. течь (уходить)
I = минути 1) (пересуваючись, залишати позаду / збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), о(б)минати, о(б)минути, поминати, поминути, проминати, проминути, лишати, лишити (у сполуч. зі сл. "за собою") — Пор. обминати 2) (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), минатися, минутися, і[й]ти, проходити, пройти, проминати, проминути, линути, пропливати, проплив[с]ти; спливати, сплив[с]ти, сплинути, плив[с]ти, плинути, стікати, стекти, сходити, зійти, зникати, зникнути, зникти, виходити, вийти, переходити, перейти; тягтися, тягнутися, волоктися, проволікатися, проволоктися, переводитися, перевестися (про час — одноманітно, повільно) — Пор. бігти II ▶ див. сповнюватися, уникати
= минути 1) (залишати позаду) to pass, to leave behind 2) док. (уникати) to escape цього не минути — it cannot be escaped 3) (проходити - про час) to pass, to elapse; to go, to slip by 4) тк. недок. (наближатися до кінця - про відтинок часу) to come to an end 5) док. (сповнюватися) йому минуло сорок років — he has turned forty
см. минути 1) миновать (соверш. и несоверш.), минуть (соверш.); (передвигаясь, оставлять за собой) проходить, пройти (мимо); проезжать, проехать (мимо); (исключать, оставлять без внимания) пропускать, пропустить; (при угощении) обносить, обнести; обходить, обойти 2) (о времени, состоянии, деятельности) идти (только о времени), проходить, пройти; (в сочетаниях с сущ. время, жизнь) течь, протекать, протечь; (прекращаться - о времени и состоянии) миновать (только соверш.), минуть, отходить, отойти, (в сочетаниях с сущ. время, годы, жизнь) уходить, уйти, (только о времени) истекать, истечь, уплывать, уплыть, (быстро) улетать, улететь; (исчезать) уноситься, унестись 3) (только несоверш. - об отрезке времени - оканчиваться) подходить к концу, приближаться к концу, близиться к концу, быть на исходе; (о сроке) истекать; (в некоторых сочетаниях) проходить, уходить 4) (соверш. - о достижении определённого возраста или завершении срока чего-нибудь) исполняться, исполниться, минуть; (только о пожилом возрасте) перевалить (за сколько) 5) (избавляться от чего-нибудь - соверш. и с отрицанием) миновать, избегать, избежать, избегнуть, уходить, уйти