I -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, набу́ти, -у́ду, -у́деш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь. || Купувати. || Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Набувати ваги. 2) Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін.). 3) Ставати, робитися яким-небудь. 4) діалектизм Відслужувати, відробляти де-небудь певний час. II -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, набу́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово, діалектизм Взувати.
получать (приобретать значение, приходить в какое-л состояние), матем.; техн. принимать (приобретать), приобретать
I = набути (чого — про предмети, явища тощо, рідше про людей — діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), набирати, набрати (чого), приймати, прийняти (що), прибирати, прибрати (чого, що) — Пор. набирати II ▶ див. нажити, набути
= набути to acquire, to gain, to obtain, to get; (ставати якимсь) to become, to grow набувати ваги — to acquire significance набувати форми чогось — to take the shape of smth.
acquire, win
I = набу́ти 1) приобретать, приобрести; (собирать) наживать, нажить, накоплять, накопить, скоплять, скопить 2) (становиться каким) приобретать, приобрести II = набу́ти (об обуви) диал. обувать, обуть, надевать, надеть III см. набути I