I наки́датися -аюся, -аєшся, доконаний вид, розмовне слово Багато, досхочу покидати. II накида́тися -а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, наки́нутися, -нуся, -нешся, доконаний вид 1) на кого – що. Кидатися, нападати на кого-, що-небудь. 2) З охотою, завзяттям, запалом братися за що-небудь; зосереджувати увагу на чому-небудь. 3) розмовне слово Раптово починати лаяти, сварити, докоряти кого-небудь. || Раптово звертатися до кого-небудь з питанням, проханням і т. ін. 4) розмовне слово Невідчепно домагатися, чіплятися з чим-небудь; настирливо напрошуватися, нав'язуватися. 5) тільки недоконаний вид Пас. до накидати.
див. накинутися
= накинутися to fall on; to pounce (upon), to come down (upon); to descend (upon); to throw oneself (upon); (нападати) to attack, to assault накидатися на їжу — to eat greedily із запалом накидатися (на роботу) — to assail
I наки́датися набросаться, накидаться; нашвыряться II накида́тися страд. з. набрасываться, накидываться; намётываться III накида́тися (на кого, на что) набрасываться, наброситься, накидываться, накинуться; (с упрёками, бранью) напускаться, напуститься, обрушиваться, обрушиться; (с вопросами, просьбами) осаждать, осадить (кого чем) IV накида́тися (кому) навязываться, навязаться; набиваться, набиться V накида́тися страд. з., несоверш. набрасываться, накидываться; надёргиваться; накидываться, набавляться; навязываться; всучиваться