див. накидатися.
= накидатися 1) (на кого — зробити стрімкий і навальний напад на кого-н., щоб подужати його, завдати тілесних ушкоджень тощо), кинутися, кидатися, напастися, нападатися; налетіти, налітати (навально й несподівано); наскочити, наскакувати (раптово, несподівано) — Пор. навалюватися, напасти 2) (на кого — раптово почати лаяти, сварити, звинувачувати кого-н., докоряти комусь), напастися, нападатися, напуститися, напускатися, насипатися, насипатися, налетіти, налітати, накотитися, накочуватися; наскочити, наскакувати (несподівано й різко); напасти, нападати, обрушитися, обрушуватися (з безпідставними звинуваченнями, претензіями тощо) — Пор. насідати 3) (на що — поспішно, з охотою, завзяттям приступити до чого-н.), кинутися, кидатися (на що, до чого, з інфін.), допастися, допадатися (до чого); напастися, нападатися (жадібно — на що-н. їстівне) — Пор. налягати
I наки́нутися см. накидатися II II 1) (на кого, на что) наброситься, накинуться; (с упрёками, бранью) напуститься, обрушиться; (с вопросами, просьбами) осадить (кого чем) 2) (кому) навязаться; набиться