I накли́кати див. накликати. II наклика́ти -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, накли́кати, -и́чу, -и́чеш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Запрошувати, скликати кого-, що-небудь у якій-небудь кількості. 2) на кого – що і без додатка. Викликати що-небудь неприємне, небажане. 3) тільки недоконаний вид Голосом запрошувати кого-небудь підійти або відгукнутися; окликати.
(що на кого-що — своїми діями / словами спричинити що-н. неприємне, небажане), спровадити, спроваджувати, звести, зводити, наволокти, наволікати; навіщувати, напророкувати, напророчити (кому що — наперед сказавши, подумавши про щось небажане, нібито спричинити його появу); накрякати, накаркати (що, чого; про ґаву, крука — крякаючи, накликати, за народним повір'ям, якесь нещастя; узагалі накликати щось неприємне) — Пор. наврочити
I = накликати накли́кати II = накликати наклика́ти
см. накликати 1) созывать, созвать; называть, назвать; (без оттенка - многих) призывать, призвать; (о мыслях) вызывать, вызвать 2) (на кого, на что - о чем-нибудь неприятном) навлекать, навлечь; (разговорами) накликать, накликать