-а, -е. Який не має яскравих, виразних ознак, особливостей; який не вирізняється чітко, яскраво. || Неясний, не зовсім зрозумілий, слабо розрізнюваний на слух. || Який не виявляє яскравих індивідуальних рис (про людину). || Який не відображає внутрішніх якостей, переживань людини (про очі, обличчя і т. ін.).
матем. невыразимый
1) (який не чітко вирізняється, якого погано видно), нечіткий, неясний; безформний, розпливчастий, пливкий, хисткий (який не має чітких обрисів); розмитий, змазаний (про зображення чого-н., колір, розпис тощо); тьмяний, туманний, примарний (який видніється ніби в сутінку, крізь туман тощо) 2) (який важко розібрати — зором, слухом), нечіткий, неясний, незрозумілий, непевний, нерозбірливий 3) (про почуття, думки, спогади, уявлення тощо — не зовсім усвідомлений, не чітко оформлений), нечіткий, неясний, невизначений, неозначений, розпливчастий, туманний, темний — Пор. незрозумілий 4) (про думки / мову людини, про саму людину / колектив, про мистецькі та наукові твори тощо — позбавлений своєрідности й виразности, без живих, яскравих, індивідуальних рис), безбарвний, блідий, сірий; безживний, неживий, безкровний (про художній твір, літературного героя тощо — не наповнений конкретним життям); безплотний (перев. про художній образ); сухий (про мову, стиль тощо — без емоційних подробиць, неяскравий) — Пор. буденний 5) (про очі, обличчя, голос тощо — який не відображає внутрішніх якостей, переживань людини), безвиразний, безбарвний; дерев'яний (про вираз обличчя, посмішку, голос — невиразний, позбавлений емоцій); риб'ячий (про очі, обличчя — невиразний, неяскравий)
indistinct, inaudible, inarticulate; vague, dim, obscure, inexpressible, inexpressive; unintelligible
1) невыразительный; (лишённый своеобразия) безличный (о человеке), безразличный 2) (нечёткий) неясный, смутный; неопределённый; неотчётливый; (плохо слышный, непонятный) невнятный; (о речи) нечленораздельный