Який своїми вчинками, поведінкою викликає подив, здивування. Дивний, загадковий.
-а, -е. 1) Якого не можна зрозуміти, осмислити. || Якого не знає, не розуміє хто-небудь. || Якого важко розібрати; позбавлений чіткості, виразності; нечіткий, неясний. || Який своїми діями, вчинками, поведінкою викликає подив, здивування (про людину); дивний. || Якого не можна пояснити. 2) Для якого нема причин, підстав; безпідставний.
I (якого не можна зрозуміти, збагнути); малозрозумілий (який важко зрозуміти); неясний, непевний, туманний, темний (про зміст, причини чого-н. — у якому важко розібратися); нез'ясовний, непоясненний, недовідомий (який важко зрозуміти й пояснити в більш / менш задовільний спосіб); незбагненний, недоступний (перев. для кого), недосяжний (перев. для кого), химерний, ірраціональний; тарабарський (про незрозумілу мову); недохідливий (про пояснення, мову викладу тощо — який важко сприйняти); нез'ясований, нерозгаданий (який лишається неясним, незрозумілим) — Пор. дивний, невиразний, таємничий II ▶ див. безпричинний, невиразний
unintelligible, incomprehensible, inapprehensible; obscure
dark, inexplicable, insensible, obscure, recondite
непонятный; (странный, загадочный) необъяснимый, непостижимый, непостижный; (об изложении) невразумительный, нечленораздельный; (трудный - о форме) неудобопонятный, неудобоваримый, невнятный