-я́юся, -я́єшся, недоконаний вид, обмо́витися, -влюся, -вишся; мн. обмо́вляться; доконаний вид 1) про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. || Помилково вживати слово або фразу замість інших, потрібних. 2) Вносити додатковим зауваженням, застереженням ясність, виправлення у попереднє висловлювання; додатково роз'яснювати що-небудь. 3) тільки недоконаний вид Пас. до обмовляти. Не обмовитися жодним словом.
= обмовитися 1) to let the cat out of the bag; to blab, to let out a secret 2) (помилятися) to use a wrong word by inadvertence 3) тк. недок.: не обмовитися ні словом (про) — not to say a word (about)
I проговариваться, проговориться; (по ошибке говорить не то, что нужно) оговариваться, оговориться, обмолвиться (соверш.) II страд. з., несоверш. оговариваться; обговариваться; черниться, очерняться; поноситься