-ую, -уєш і рідко осуджа́ти, -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, осуди́ти, осуджу́, осу́диш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Виявляти негативне, несхвальне, недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь, висловлювати невдоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін. 2) Погано відзиватися про кого-небудь; неславити. 3) Те саме, що засуджувати. 4) на що, переносне значення, застаріле Прирікати на що-небудь.
I = осудити (виявляти неґативне, несхвальне ставлення до кого / чого-н., висловлювати невдоволення), засуджувати, засудити, судити, гудити, о(б)гуджувати, о(б)гудити, ганити, плямувати, ганьбити, таврувати, шельмувати, ганьбувати, хулити; брити (влучно, гостро) — Пор. докоряти II ▶ див. засуджувати, обмовляти
= осудити 1) (виявляти негативне ставлення) to blame, to censure, to animadvert, to deprecate, to reprobate, to dispraise 2) (засуджувати) to condemn, to convict, to sentence
= осуди́ти 1) (на суде) осуждать, осудить; (с указанием меры наказания) приговаривать, приговорить 2) (относиться отрицательно, выражать неодобрение) осуждать, осудить, порицать (несоверш.) 3) (предназначать к неизбежному, тяжёлому) осуждать, осудить, обрекать, обречь 4) (сплетничать, дурно отзываться) обсуживать, обсуждать, обсудить