-юю, -юєш і поновля́ти, -я́ю, -я́єш, недоконаний вид, понови́ти, -новлю́, -но́виш; мн. поно́влять; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Відбудовувати, ремонтувати, надавати нового вигляду чому-небудь. || Доповнюючи, відтворювати потрібну кількість чогось. || Доповнюючи, уточнювати що-небудь. || Почати знову використовувати, впроваджувати що-небудь відкинуте, занедбане, забуте. 2) Створювати заново що-небудь знищене, зруйноване. || Замінювати новим те, що стало непридатним. || у сполученні зі сл. пам'ять, свідомість. Відтворювати в думках, уяві кого-, що-небудь. 3) Повертати втрачений стан, почуття, відновлювати вияв чого-небудь. || кого. Повертати кому-небудь утрачені права, звання, членство і т. ін. 4) Здійснювати знову яку-небудь припинену дію, продовжувати перерваний процес, стосунки і т. ін.; відновлювати.
вчт возобновлять, восстанавливать (в правах)
I = поновити (що — надавати нового / попереднього вигляду, стану тощо, додаючи щось нове), поновляти, відновлювати, відновляти, відновити, оновлювати, оновляти, оновити, повертати, повернути (що, до чого) II ▶ див. відбудовувати, відтворювати, поповнювати, продовжувати
= поновлюватися; див. тж. поновляти, поновлятися
renew
= поновля́ти восстанавливать, восстановлять; (освежать) обновлять; (начинать сызнова) возобновлять