-я́ю, -я́єш і рідко прими́рювати, -юю, -юєш, недоконаний вид, примири́ти, -мирю́, -ми́риш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Встановлювати мирні стосунки між ким-небудь, відновлювати злагоду. || Сприяти встановленню мирних стосунків, злагоді. 2) Згладжувати суперечності між ким-, чим-небудь. || Знаходити щось спільне, якусь відповідність, узгоджувати що-небудь із чимсь. || Змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне. 3) Сприяти умиротворенню, заспокоєнню, робити лагідним кого-небудь.
1) = примирити (згладжувати суперечності між кимсь / чимсь, змушувати змінити неґативне ставлення до чого-н. на позитивне), погоджати, погоджувати, погодити, згоджувати, згодити 2) див. мирити
= примирити to reconcile, to conciliate
conciliate, reconcile
= примири́ти примирять; (восстанавливать согласие или мирные отношения между кем-нибудь) мирить, помирить