свічу́ся, сві́тишся, недоконаний вид 1) Давати світло; горіти. || Бути освітленим. || безос. || Випромінювати або відбивати світло. 2) Сяяти, блищати, відбиваючи світло, промені; виблискувати. 3) Виднітися, вирізнятися своїм світлим, білим кольором. || Бути видним. || Виднітися крізь що-небудь. Світитися дірками — мати багато дірок, бути дірявим. 4) Пропускати світло крізь себе; просвічуватися. || Бути дуже худим, виснаженим. || чим. Виражати які-небудь почуття, переживання (про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини). || Виявляти своїм зовнішнім виглядом задоволення, радість, щастя (про людину). || Виявлятися, ставати помітним (про почуття, переживання).
светиться
I (про обличчя, зовнішній вигляд людини — виражати якесь сильне почуття, перев. радість, щастя, захоплення), сяяти, сіяти, іскритися, променіти, палати, сяти II ▶ див. блищати, виднітися, світити
to shine, to gleam, to glisten
1) светиться; (сильнее) гореть; (распространять слабый свет) брезжить, брезжиться, теплиться 2) (об осветительных приборах; об огне, свете) гореть; в безличном употреблении переводится сочетанием глагола гореть, а с отрицанием - зажигать с именами сущ. свет, огонь, сочетаниями виден свет, виден огонь 3) (перен.: проявляться - о чувствах: обнаруживать своим внешним видом, удовольствие, радость - о человеке) светиться; (чем) озаряться 4) (виднеться сквозь что-либо) светиться, просвечивать, сквозить; (показываться откуда-либо, из-за чего-либо) смотреть, глядеть 5) (о свойстве пропускать свет) просвечивать, быть прозрачным