смію́ся, сміє́шся, недоконаний вид 1) Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін. || Уміти видавати сміх. || Веселитися, радіти, бути у веселому, радісному настрої. || розмовне слово Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо). || Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів). Сміятися сльозами — одночасно радіти й плакати. 2) з кого – чого, рідко над ким – чим, кому, чому і без додатка. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін. Сміятися в душі з кого - чого, рідше над ким - чим — глузувати, кепкувати з кого-, чого-небудь, не виявляючи цього зовні. 3) Говорити про що-небудь несерйозно, не зовсім розсудливо; ставитися до чогось легковажно.
1) (без додатка й з кого-чого — видавати сміх від радости, веселощів, з кого / чого-н. комічного тощо), шкіритися, зубоскалити; гигикати, хихикати, хіхікати (тихо / тонким голосом); підхихикувати (час від часу); пирскати, порскати (раптово); реготати, ги[о]готати, ги[о]готіти, хихота[і]ти; заливатися, залитися, заллятися (без додатка й чим — нестримно); заходитися, зайтися, лягати, падати, у[в]мирати (зі сл. "від / зі / зо сміху, реготу" — сміятися до нестями) — Пор. пирскати 2) див. насміхатися
to laugh; (тихо) to chuckle; to smile, to grin; (нервово) to giggle сміятися з когось — to poke fun at one; to laugh at one's expense
1) смеяться; (время от времени) посмеиваться 2) смеяться; (насмехаться) подшучивать; (втихомолку) посмеиваться