див. ставатися.
1) (про непередбачену подію, випадок тощо — відбутися), трапитися, траплятися, у[в]чинитися, у[в]чинятися, приключитися, приключатися, подіятися; зчинитися, зчинятися, скоїтися, у[в]коїтися (про щось небажане, недобре) — Пор. відбуватися 2) (з ким, кому — про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, упав у якийсь стан, настрій тощо), трапитися, траплятися, скоїтися, у[в]чинитися, у[в]чинятися, приключитися, приключатися 3) (відбуватися, мати місце), траплятися, трапитися; коїтися, чинитися (про щось недобре, небажане); здійснюватися, здійснитися (про наміри, мрії, слова)
to happen; to eventuate, to occur, to take place, to come about, to befall може статися, що… — may be that…; may happen that… що з ним сталося? — what has happened to him?
см. ставатися 1) (употребляется в 3м лице) произойти, случиться, совершиться; свершиться; приключиться, статься; иметь место; (явиться следствием чего-либо) последовать; (осуществиться) состояться 2) (каким; кем, чем - в составном сказуемом) стать, сделаться; (о причине) явиться