(вмира́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, уме́рти (вме́рти), умру́, умре́ш, доконаний вид 1) Переставати жити, існувати; прот. жити. || за кого – що. Гинути, захищаючи, обстоюючи кого-, що-небудь. 2) переносне значення Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. 3) тільки недоконаний вид, за ким – чим, переносне значення, розмовне слово Дуже кохати кого-небудь, любити щось. 4) у сполученні з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., переносне значення Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник.
див. умерти
= умерти 1) (переставати жити) to die, to expire; поет. to pass away, to depart this life, to breathe one's last, to go hence умирати від голоду — to die of starvation він умер — he is dead (gone) 2) (зникати) to die away, to perish, to disappear
= уме́рти 1) умирать, умереть; (только о людях) кончаться, кончиться, скончаться, (только соверш.) опочить, преставиться, сойти в могилу, отойти в вечность 2) (только несоверш. - за кем, за чем) перен. умирать