I (вража́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ура́зи́ти (вра́зи́ти), -а́жу́, -а́зи́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Ранити чи вбивати. || Влучивши, пошкоджувати що-небудь. || Торкатися рани, ушкодженого місця, завдаючи болю, нового пошкодження. 2) Порушувати життєдіяльність, нормальний стан організму, його частин, органів і т. ін. (про хвороби). || Пошкоджувати сільськогосподарські культури та інші рослини, викликаючи у них хворобливі зміни, паразитуючи на них (про хвороби, шкідники). II див. вражати.
физ. поражать
I = вражати, уразити, вразити 1) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), приголомшувати, приголомшити, потрясати, потрясти, осліплювати, осліпляти, осліпити, у[в]даряти, у[в]дарити, ошелешувати, ошелешити 2) (завдавати душевного болю), пригнічувати, пригнітати, пригнітити, обпалювати, обпалити, о(б)пікати, о(б)пекти, пропікати, пропекти, дошкуляти, дошкулювати, дошкулити, підбивати, підбити, прибивати, прибити, коробити (спричиняти неприємне почуття) II = вражати ▶ див. накрити, ображати, ранити, убити
= уразити to harm; to offend, to insult, to hurt, to affront, to wound the pride, to sting, to pique
hit, strike
= ура́зити 1) поражать, разить, поразить; ранить (несоверш. и соверш.), поранить (соверш.); (только соверш. - вызвать боль) разбередить (о ране), растревожить 2) перен. быть ударом (для кого), ударить (только соверш.); (сильнее) потрясать, потрясти, сражать, сразить 3) (соверш. чаще уразити - причинять неприятность) обижать, обидеть; (слабее) задевать, задеть, задевать за живое, задеть за живое; (сильнее) оскорблять, оскорбить; (намеренно) уязвлять, уязвить 4) (о вредителях сельскохозяйственных культур и других растений, о болезнях) поражать, поразить