I (втіка́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, утекти́ (втекти́), утечу́, утече́ш; мин. ч. уті́к, утекла́, утекло́; доконаний вид 1) Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. 2) Поспішно відступати. || Рятуватися втечею, відчуваючи страх перед кимсь, чимсь. 3) Самовільно, потай іти, від'їжджати і т. ін. звідкись кудись, до когось; здійснювати втечу з тюрми, каторги, з-під варти і т. ін. || Залишати своє місцеперебування, направлятися кудись і т. ін. через певні обставини. || переносне значення, розмовне слово Збігати (про страву). 4) переносне значення Швидко переміщаючись, віддалятися. || Зникати. 5) від кого – чого, застаріле чого, переносне значення Позбавлятися кого-, чого-небудь неприємного, небажаного, уникати чогось. 6) тільки доконаний вид, переносне значення, розмовне слово Десь подітися, пропасти. 7) Припиняти своє спільне життя з ким-небудь, покидати своє подружжя. 8) тільки доконаний вид, рідко. Спливти (про воду). II -а́є, недоконаний вид Те саме, що впадати.
див. утекти
= утекти to run off, to run away, to make away, to make off; to scoot off; to flee, to take to one's heels; to bolt, to make a bolt for it; (рятуючись) to escape; (від ворога, небезпеки) to scuttle; (з коханим) to elope; sl. to (do a) bunk
I = утекти́ 1) убегать, убежать, удирать, удрать, улепётывать, улепетнуть; (только соверш. - незаметно скрыться) улизнуть; (из заключения) уходить, уйти, бежать (несоверш. и соверш.) 2) (від чого и чого - только соверш. - избавиться, отделаться) избежать, избегнуть (чего) II = утекти́ 1) (только соверш. - о воде) утечь 2) перен. уплывать, уплыть; (миновать, проходить) утекать, утечь III = утекти́ (вливаться внутрь) втекать, втечь