див. утікати.
I 1) = втекти (швидко віддалитися, уникаючи небезпеки, переслідування тощо), побігти, кинутися навтікача, навтіки, навтьоки, накивати (перев. зі сл. "п'ятами"), закивати п'ятами, дременути, чкурнути, дра[я]пнути, дра[я]понути, дмухнути, майнути, шурнути, (за)дати драла (драпака) — Пор. тікати 2) = втекти, утікати, втікати (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), щезнути, щезати, змитися, змиватися, дезертирувати (про військовиків) II = втекти ▶ див. відступати, зникати
I см. утікати I II (вливаться внутрь) втечь III 1) (о воде) утечь 2) перен. уплыть; (миновать, проходить) утечь IV см. утікати III V 1) (незаметно скрыться) улизнуть; (из заключения) уйти, бежать 2) (від чого и чого - избавиться, отделаться) избежать, избегнуть (чего)