I див. входити. II -джу, -диш, недоконаний вид, діалектизм 1) Личити, годитися. Не уходить (не уходило) (безособовий вираз) — не личить, не годиться. 2) за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недоконаний вид, уйти́, уйду́, уйде́ш, доконаний вид, перехідне дієслово, діалектизм Проходити певну відстань.
входить
I = входити, увіходити, ввіходити, увійти, ввійти (ідучи, потрапляти, проникати в межі чого-н.), заходити, зайти, у[в]ступати, у[в]ступити, переступати поріг, переступити поріг; у[в]пливати, у[в]пливти (плавно, повільно); у[в]валюватися, у[в]валитися, у[в]валювати, у[в]валити (важкою ходою, незграбно, здіймаючи шум); у[в]диратися, у[в]дертися, у[в]риватися, урватися, у[в]вірватися (стрімко, швидко, із шумом, часто без дозволу); просовуватися, просуватися, просунутися, у[в]пихатися, у[в]пхнутися, у[в]пхатися (протискуючись між кимсь) II = входити ▶ див. вникати, уступати, проникати
I ухо́дити (прочь) уходить II ухо́дити 1) не уходить безл. диал. — не следует, не приходится, не полагается; (с указанием кому) не подобает, не к лицу 2) (за кого, за що) слыть (кем); (в определённых условиях) сходить (за кого, за что) III ухо́дити = уйти́ (о расстоянии) диал. проходить, пройти IV ухо́дити входить V уходи́ти диал. 1) походить 2) (об одежде) заносить; затрепать; (совсем) износить, вносить