-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, відібра́ти, відберу́, -бере́ш; мин. ч. відібра́в, -бра́ла, -бра́ло; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Віднімати, забирати щось насильно. || Позбавляти права володіти чим-небудь, мати що-небудь. || Брати в когось те, що належить віддачі. || Брати що-небудь назад, забирати своє. 2) переносне значення Позбавляти когось яких-небудь якостей, властивостей, почуттів і т. ін. 3) Змушувати витрачати час, енергію і т. ін. 4) Брати, виокремлюючи із загальної маси за певною ознакою. 5) розмовне слово, застаріле Одержувати, отримувати щось від кого-небудь.
техн. отбирать
I = відібрати 1) (брати в когось що-н. силоміць), забирати, забрати, віднімати, відняти, відіймати, відійняти, вилучати, вилучити, реквізувати; видирати, видерти, видрати, виривати, вирвати, вихоплювати, вихопити, вихвачувати, вихватити (перев. з рук, силоміць) 2) (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів тощо), забирати, забрати, віднімати, відняти, відіймати, відійняти, позбавляти, позбавити 3) (брати назад що-н. своє), забирати, забрати, повертати, повернути II ▶ див. вибирати, заволодіти, позбавляти, сортувати
= відібрати 1) (забирати) to take away; (власність) to dispossess, to confiscate відбирати гроші — to denude of money відбирати повітря — to bleed air 2) to take away; to deprive; (про час) to take 3) (вибирати) to choose, to pick out, to select, to sort out; (проби, зразки) to sample відбирати зразок — to take samples
choose, denude, deprive, (свідчення) procure, single out, single
= відібра́ти 1) отбирать, отобрать 2) (брать обратно, забирать) отбирать, отобрать; (силой) отнимать, отнять відібрало мову кому — отняло речь у кого, отнялся язык у кого 3) (о деньгах, письмах) получать, получить