-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, замо́вити, -влю, -виш; мн. замо́влять; доконаний вид 1) перехідне дієслово Доручати кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або доставити що-небудь у певний, наперед визначений строк. || Просити принести які-небудь страви або напої в їдальні, ресторані і т. ін. || Домовлятися на телефонній станції про розмову з ким-небудь, хто перебуває в іншому населеному пункті. 2) перех. і без додатка, етн. Промовляти магічні слова, вислови, які, за народними уявленнями, маючи чаклунську силу, чинять вплив на кого-, що-небудь, лікують хвороби, загоюють рани і т. ін. || від чого. Робити невразливим до якої-небудь загрози, небезпеки; відвертати від себе, від когось що-небудь. Замовляти кров — припиняти кровотечу, застосовуючи замовляння (у 2 знач.). 3) неперех., застаріле, рідко. Те саме, що заговорювати. 4) тільки доконаний вид, перех. і без додатка, розмовне слово, рідко. Те саме, що сказати. Замовити слово за кого — звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь.
= замовити етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), примовляти, примовити, відвертати, відвернути, відшіптувати, відшептати, вишіптувати, вишептати
= замовити 1) to order; (заздалегідь) to reserve замовляти квиток — to book замовляти обід — to order dinner замовляти розмову — to put in call 2) (промовляти магічні слова) to cast a spell (over); (від чогось) to put on a spell (against) 3) тк. док. (сказати) замовити слово за когось — to put in a word for smb.
(квиток тощо) book
1) заказывать, заказать; (о пище, питье) спрашивать, спросить 2) (воздействовать заговором) этн. заговаривать, заговорить