-ую, -уєш і діалектизм поруша́ти, -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, пору́шити, -у́шу, -у́шиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Робити що-небудь усупереч наказові, закону і т. ін. || Діяти, чинити не так, як належить за традицією, звичаєм, загальноприйнятими правилами і т. ін.; відступати від чогось установленого, узвичаєного. || у сполученні зі сл. правда, істина і т. ін. Неправильно переказувати що-небудь, викривляти, перекручувати. Порушувати кордон — нелегально переходити через кордон на територію іншої держави. 2) Припиняти, переривати який-небудь стан, процес або вияв почуття і т. ін. Порушити мовчанку. Порушити рівновагу. 3) Пошкоджувати, псувати, руйнувати що-небудь. || Викликати, спричинювати відхилення в перебігу якого-небудь процесу, здійсненні якогось руху тощо. || у сполученні зі сл. зв'язок, єдність і т. ін. Поривати зв'язки, призводити до втрати єдності, спільності з ким-небудь. Порушувати плани. 4) перев. у сполученні зі сл. розмова, справа, процес і т. ін. Розпочинати. Порушувати питання. Порушувати клопотання — звернутися з проханням до якої-небудь офіційної особи або установи; почати клопотатися за кого-, що-небудь, домагатися чогось. 5) переносне значення Викликати, пробуджувати (почуття, думки і т. ін.). || Викликати хвилювання в кого-небудь, збуджувати, хвилювати когось. || Зворушувати, розчулювати кого-небудь. 6) розмовне слово Надавати руху чому-небудь, зрушувати з місця щось. || чим. Рухати, ворушити. || переносне значення, рідко. Спонукати кого-небудь до дії, боротьби і т. ін. 7) діалектизм Торкати, брати без дозволу що-небудь.
I = порушити 1) (що — чинити щось усупереч наказові, законові, традиції тощо; не додержувати слова, обіцянки), переступати, переступити, відступати, відступити (від чого), ламати 2) (лад, тишу, спокій), розбивати, розбити, розтинати, розітнути, тривожити; ламати (лад, порядок) II ▶ див. викликати, поривати, починати, припиняти, рухати, хвилювати
= порушити 1) (порядок, тишу) to break; to disturb; (закон, правило) to break, to infringe (upon), to transgress, to contravene, to infract, to violate порушувати слово — to break one's word, to fail to keep one's word порушувати клятву (присягу) — to break (to violate) one's oath; to forswear (to perjure) oneself порушувати душевний спокій — to disturb, to discompose порушувати спокій — to shatter peace and quiet (of) порушувати громадський порядок — to break (to disturb) the public order порушувати зв'язок зв. — to decouple порушувати зобов'язання — to violate commitments, to violate obligations, to violate an obligation порушувати правила гри — to break the rules of a game; to play foul порушувати право — to outrage порушувати право володіння діал. — to molest порушувати кордон — to trespass порушувати рівновагу — to distort the balance, to upset the balance 2) (починати) to raise порушувати питання (справу) — to raise a question порушувати позов юр. — to institute proceedings (against smb.), to take a legal step, to sue порушувати справу юр. — to commence an action, to bring (to enter, to lay) an action (against smb.) порушувати тему — to broach (to touch upon, to approach) a subject
(вірність) abandon, (право, норму) contravene, (закон, право, норму) be in breach, (шлюб тощо) break up, break, (справу) bring, commence, dislocate, encroach, (право тощо) entrench, frustrate, impair, infringe, institute, offend, overturn, rupture, (закон тощо) transgress, (суб'єктивне або об'єктивне право) trespass, (в т. ч. порядок, плани) upset, violate
см. порушити