і рідше ізника́ти, -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, зни́кнути і рідше ізни́кнути і розмовне слово зни́кти і рідше ізни́кти, -кну, -кнеш; мин. ч. зни́кнув, рідше ізни́кнув, -нула, -нуло і зник, рідше ізни́к, -ла, -ло; доконаний вид 1) Переставати існувати, бути в наявності. || Розріджуючись, розсіюватися, розходитися (про імлу, туман, дим і т. ін.). || Минати, кінчатися (про час). || Забуватися (про думки, здогади, слова і т. ін.). || Переставати виявлятися, відчуватися (про стан, почуття людини). || Вмирати, гинути. 2) Заходячи, заїжджаючи і т. ін. за щось, закриваючись чим-небудь, ховаючись десь, серед чогось, ставати невидимим, непомітним. || Поглинаючись чим-небудь або змішуючись із чимось, ставати нечутним, невиразним (перев. про звуки). 3) також звідки. Непомітно залишати яке-небудь місце, іти звідкись. 4) Губитися, пропадати невідомо куди.
матем. исчезать
I = зникнути (переставати існувати, бути в наявності), щезати, щезнути, пропадати, пропасти, діватися, дітися, гинути, заподіватися, заподітися; виводитися, вивестися, зводитися, звестися (поступово); вивітрюватися, вивітритися, вивітріти, випаровуватися, випаруватися, розчинятися, розчинитися, розтавати, розтанути, розтати, танути, у[в]гасати, у[в]гаснути, у[в]гавати, перегоряти, перегоріти (про почуття, мрії, сподівання, думки тощо — поступово, непомітно); відмирати, відмерти, відживати, віджити, відходити, відійти (про абстрактні поняття); відпадати, відпасти (про бажання, потребу в чомусь тощо); тікати, у[в]тікати, у[в]текти, відлітати, відлетіти, відлинути; губитися, загублюватися, загубитися (поступово роблячись непомітним); поринати, поринути (ховаючись у масі чого-н.) II ▶ див. минати, піти, пропасти, сходити
= зникнути to disappear, to go out of sight, to vanish; (щезати) to evanesce; (в тумані, далині) to fade away
disappear, dissolve, fly, vanish
см. зникнути