I поки́дати -аю, -аєш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Кинути все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. || Абияк, недбало кинути все чи багато чого-небудь. 2) Кинути без догляду все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. || Вирушаючи кудись, кинути напризволяще все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. || Припинити щось робити (про всіх чи багатьох). || кому. Залишити все чи багато чого-небудь для когось. 3) Кидати що-небудь 4) безос., розмовне слово Вкрити що-небудь (сипом, виразками і т. ін.). II покида́ти -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, поки́нути, -ну, -неш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Вирушаючи кудись, не брати з собою кого-, що-небудь. || Залишати без догляду кого-, що-небудь. || Не класти на місце щось і т. ін. 2) Йти від кого-небудь, позбавляючи свого товариства. || Йти від кого-небудь, розлучатися з кимсь, позбавляючи своєї уваги, турбот і т. ін. || на що. Залишати когось у тяжкому, скрутному становищі (за значенням додатка). || на кого. Залишаючи кого-, що-небудь, доручати комусь догляд за ним. || у сполученні зі сл. сирота в оруд. та знах. в. Помираючи, сиротити. || Переставати підтримувати спілкування, зв'язок з ким-небудь. 3) Вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати. 4) Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. || Відкладати вбік знаряддя праці чи об'єкт дії. || Залишати якусь посаду, відмовлятися від дальшого виконання своїх обов'язків. || переносне значення Забувати про щось, звільнятися від чого-небудь. 5) Залишати після себе наслідок своєї дії, діяльності. 6) кому, а також у сполученні зі сл. спадок. Віддавати, передавати у чиєсь користування, посідання, володіння і т. ін. (перев. після смерті). || Залишати сиротами (дітей). 7) Зберігати, відкладати, залишати що-небудь (здебільшого для когось). 8) Вирушаючи кудись, залишати кого-небудь для виконання якоїсь роботи, певних обов'язків і т. ін. 9) переносне значення Переставати виявлятися; вичерпуватися, зникати (про силу, розум, почуття і т. ін.).
I = покинути (кого — позбавляти кого-н. свого товариства, догляду тощо), залишати, залишити лишати, лишити; розлучатися (з ким), розлучитися, і[й]ти (від кого — перев. про подружжя, коханців) II ▶ див. вибувати, відмовитися, доручати, залишати, припиняти
I поки́дати (док. від кидати) to throw up II = покинути покида́ти
(в т. ч. жінку тощо) desert, (сім'ю, друзів) drop, quit
I поки́дати 1) побросать, покидать; (в определённую цель) пометать; (с силой; зло) пошвырять 2) (некоторое время) побросать, покидать, пометать, пошвырять 3) (удалиться от кого, от чего) покинуть, пооставлять, оставить; (не взять с собой) побросать, бросить 4) (прекратить) бросить, кинуть; (перед глаголом) перестать II покида́ти = поки́нути 1) бросать, бросить, оставлять, оставить; (лишая заботы, присмотра) покидать, покинуть 2) (отказываться служить - о силе, рассудке) покидать, оставлять 3) (що) (переставать жить, находиться где-нибудь) покидать, покинуть (что), оставлять, оставить (что); удаляться (откуда), уходить (откуда); уезжать (откуда) 4) (прекращать делать) бросать, оставлять, переставать (перед глаголом); (отказываться) забрасывать 5) (о том, кого или чего уже нет) оставлять 6) (припасать что-нибудь для кого-нибудь) оставлять, оставить, приберегать, приберечь