Який відзначається високими моральними якостями, який дістав добре виховання, благородний, лицарський, чесний.
-а, -е. 1) Прикметник до шляхта і шляхтич. || Аристократичного, дворянського походження. || Власт. шляхті, аристократам; такий, як у шляхти, аристократів. || Належний шляхті, аристократам. 2) Який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання; благородний. || Власт. такій людині. || Який відзначається витонченістю, досконалістю, елегантністю; вишуканий.
I 1) (який вирізняється високими моральними якостями, керується високими принципами тощо); великодушний (який має прекрасні душевні якості, доброзичливість) — Пор. порядний, чесний 2) (про вчинки, поведінку, переконання тощо — який вирізняється високими моральними якостями, високими принципами тощо); великодушний (який характеризується безкорисливістю, доброзичливістю, незлопам'ятністю); лицарський (який вирізняється високими моральними якостями, що виявляються як самовідданість / шляхетність манер, поведінки тощо) — Пор. чесний II ▶ див. високий, знатний, натхненний
noble; (великодушний) generous
благородный